Існуючий в Дніпропетровську шахово-шашковий клуб з'явився багато в чому завдяки ініціативі та працям чудового і невтомного ентузіаста шахів, голови шахової обласної федерації Євгена Миколайовича Узуна. Саме ця людина, розуміючи всю необхідність створення в обласному центрі спеціалізованого шахового центру, взялася за «пробивання» цього питання через бюрократичні інстанції Дніпропетровських міськкомів і обкомів партії. Але це «пробивання» тривало безрезультатно кілька років і хто знає, скільки б тривало ще, якби 1962 рік не ознаменувався важливим ювілеєм. У тому далекому тисяча дев'ятсот шістьдесят другому Країна Рад святкувала 45-річчя Великого Жовтня, яке так вдало співпало з 60-річчям Дніпропетровської обласної шахової організації. Під пропагандистські вигоди цих дат Дніпропетровським міськвиконкомом і було прийнято рішення про відкриття шахового клубу.

Головною і непростою умовою, поставленою шаховою громадськістю для їх же клубу, що відкривався, обов'язковим місцем його розташування мав бути центр міста. Підшукати таке приміщення, в якому знаходився архів РАГС, вдалося по колишній вулиці Дзержинського (нині – Академіка Вернадського). А після того, як відомий архітектор Дніпропетровська (ниці – Дніпра) Володимир Зуєв, який, до речі, був першорозрядником з шахів, розробив проект майбутнього клубу, почалися роботи. Спочатку по звільненню приміщень. Архів РАГС був перенесений трохи далі по тій же вулиці Дзержинського (нині – Академіка Вернадського), зараз там знаходиться відділ реєстрації актів цивільного стану Жовтневого районного управління юстиції м. Дніпра (раніше – міста Дніпропетровська). А жителів напівпідвального приміщення відселили, надавши більш комфортні умови проживання. Ремонтно-будівельні роботи просувалися не так швидко, як хотілося шахістам, нависала небезпека зірвати всі «ювілейні» терміни здачі об'єкта. Щоб не допустити цього, начальник міськвиконкому Микола Гавриленко, який особисто здійснював контроль за виконанням рішення про відкриття клубу, проводив виїзні оперативні наради з керівниками будорганізацій міста прямо в приміщенні майбутнього шахового клубу. Це дало свої результати, і клуб був успішно закінчений до ювілею шахової обласної організації.

Євген Узун проводив роботу і по забезпеченню клубу інвентарем, активно йому в цьому допомагали рядові шахісти. Металевий каркас для шахово-шашкових столиків і стільців виготовив завод цивільного повітряного флоту, фарбу для них виділив Дніпропетровський лакофарбовий завод, а дерев'яним полотном їх доукомплектував Дніпропетровський меблевий комбінат. На комбінаті проводилася збірка столиків і їх фарбування. Окремо на стільницю фарбою була нанесена і шахівниця.

Після того, як були закінчені всі ремонтні роботи, клуб повністю оснастили всім необхідним для його функціонування, а 6 листопада 1962 року відбулося урочисте відкриття.

Відкрив клуб особисто начальник Дніпропетровського міськвиконкому Микола Гавриленко. На відкритті був присутній директор Центрального шахового клубу СРСР міжнародний арбітр Б.Н.Нагліс, голова федерації шахів України Я.М.Шерешевський, а уродженець Дніпродзержинська (нині – Кам’янське) міжнародний гросмейстер І.Є.Болеславський провів для любителів шахів сеанс одночасної гри.

Новий клуб був одним з найбільших в країні. Це зараз його площа набагато менша від тієї, що була на момент відкриття. До великої зали примикала веранда, яка стояла на палях. Її кілька років тому знесли через аварійний стан. Окрім існуючих і зараз у напівпідвальному приміщенні санвузлів, були також роздягальня і буфет. Буфет, правда, за офіційною причиною його нерентабельності незабаром був закритий і переобладнаний в підсобне приміщення. Вже давненько приміщення буфету та роздягальні зараз займає комерційна структура. Існувала при клубі і бібліотека. Перший час клуб був безкоштовним для відвідування. Пізніше, після введення членства, безкоштовно відвідувати клуб могли тільки його члени, які сплатили внесок, для інших відвідування було платним. При клубі було створено Лекційне бюро, по путівці якого члени клубу могли проводити платні сеанси і лекції, роблячи відрахування для клубу.

Шашки в клубі з'явилися практично відразу. Спочатку в виді змагань. Вже в 1964 році в приміщеннях клубу проводився серйозний турнір – півфінал чемпіонату СРСР з стокліткових шашок, в якому брав участь ще не так прославлений Андріс Андрейко, а головним суддею був вже прославлений Ісер Куперман. Шашковий фахівець в штаті клубу з'явився у 1966 року. В клубі працював нинішній голова обласної шашкової федерації Євген Йосипович Уріх. Правда, тривала його кар'єра недовго. Активну ж шашкову діяльність при клубі здійснював пропагандист шашок, голова міської та обласної федерації шашок Йосип Самуїлович Уріх, який провів незліченну кількість сеансів одночасної гри і лекцій по путівках лекційних бюро клубу.

Варто зазначити, що сьогодні клуб міг перебувати і в іншому місці. Згідно вже відомого нам документа від 1980 року – Постанови №84 – Бюро Дніпропетровського обкому Компартії України і виконкому обласної Ради народних депутатів «Про заходи щодо подальшого розвитку шахового спорту в області», була відкрита ДЮСШ №10. Передбачався пошук можливостей розширення площ клубу. Все тим же архітектором В.Зуєвим був розроблений проект, за яким клуб повинен бути перенесений в самий центр міста в більш просторе приміщення по вулиці Мечнікова. Однак цього не сталося і весь свій час клуб знаходиться за незмінною адресою: вулиця Академіка Вернадського (раніше – Дзержинського), 27.

Незважаючи на те, що рішення про відкриття клубу, а також всі ремонтно-будівельні роботи виконувалися міськими силами, установа носила статус обласного і знаходилася на балансі органу фізичної культури і спорту області. У 1997 році клуб був переданий у відання міста. Приблизно з цього часу він офіційно починає іменуватися як шахово-шашковий. У 2002 році з ініціативи голови обласної шашкової федерації Євгена Уріха міському шахово-шашковому клубу присвоєно ім'я засновника шашкового руху на Дніпропетровщині І.С.Уріха. Над входом було встановлено меморіальну дошку Йосипа Уріха, трохи нижче за яку, але як би в одній конструкції, зазначена назва клубу українською та англійською мовами.

Трохи пізніше, в 2003 році, на базі клубу створено Комунальне підприємство «Міський шахово-шашковий клуб ім. І.С.Уріха ». Саме так зараз офіційно і називається колись відкритий шаховий клуб. Багато в чому завдяки Євгену Уріху клуб в смутні часи вдавалося утримувати. Зокрема, його зусиллями частина приміщення клубу, яка використовувалася як офіс, була звільнена від перебування в них спорттовариства «Спартак».

За роки існування клубу мінялися вивіски з назвою, змінювалися керівники, але завдання клубу лишалася незмінним – надати можливість жителям міста провести вільний час за шахово-шашковою дошкою. Для шашкістів клуб в основному був місцем зустрічі любителів з майстрами в турнірних баталіях самого різного рівня. Тут успішно проводилися чемпіонати міста і області, юніорські чемпіонати України, міжнародні турніри і навіть чемпіонат Європи.

Автор: Анатолій Панченко, додано: 06.11.2012