Вчора, 19 травня, в Дніпрі завершилася класична програма Кубку України з шашок-64. Переможцем серед чоловіків став майстер спорту із Запоріжжя Геннадій Звонарьов. Журналісти сайту «Draughts - шашки в Україні (Black&White)» вирішили поспілкуватися з володарем Кубку.

Вчора, 19 травня, в Дніпрі завершилася класична програма Кубку України з шашок-64. Переможцем серед чоловіків став майстер спорту із Запоріжжя Геннадій Звонарьов. Журналісти сайту «Draughts - шашки в Україні (Black&White)» вирішили поспілкуватися з володарем Кубку.

Звонарьов Генадій

– Скільки займаєтеся спортом, коли прийшли в шашки?

– В шашки я прийшов в 4-му класі, коли почав відвідувати гурток в групі продовженого дня ходив разом з іншими дітьми. Зараз вже неактуально починати займатися шашками з 4-го класу – це вважається пізній термін. Перший мій тренер – Борис Михайлович Кірзнер.

– Чи є особисті досягнення?

– У молодіжному спорті в мене третє місце чемпіонату світу, який проводився, по-моєму, в 1994 році. Це найкращий результат, тому що в той час не ділили по віковим групам як зараз, а грали всі в одній віковій категорії до 19 років. Це був юніорський вік, тому було важко виграти чемпіонат України, Європи або світу.

– Коли і в якому віці Ви виконали норматив майстра спорту і коли почалася тренерська кар'єра?

– Наскільки я пам'ятаю це було в 17 років, коли виступав на чемпіонаті світу серед юніорів. Пізніше перейшов в ДЮСШ №8 м. Запоріжжя на роботу тренера. З тих пір і треную, і граю. Була в спортивній кар'єрі і перерва в грі, коли у мене народилася дитина. Зараз знову повернувся в спорт і, по можливості, приїжджаю на Кубок України, граю в фіналах чемпіонату країни.

Звонарьов Геннадій

– Чи є успіхи в тренерській роботі?

– Якщо говорити про моїх вихованців, то поки вони особливими успіхами порадувати не можуть. Поки максимум – це потрапляння моєї вихованки в призери чемпіонату України. Багато що впирається у фінансові умови, також важко поєднувати роботу тренера і спортсмена.

– Чи допомагає тренерська робота спортсмену Геннадію Звонарьову?

– Пригадується випадок. В одній із партій з Вадимом Лапіним (майстер спорту з м.Києва – прим. автора) у мене вийшов важкий ендшпіль (заключна стадія гри – прим. автора). Проте я на нього легко здалеку пішов. Чому так вийшло, тому що перед турніром я грав легку партію зі своїми дітьми-першорозрядниками і одна з моїх вихованок могла перейти в цей ендшпіль, в якому за моєю оцінкою виграти було неможливо. В результаті мені легко вдалося захистити цей ендшпіль в матчі з Лапіним. Ось така користь була від того, що треную дітей.

З дітьми, звичайно, завжди цікаво. Якщо для себе тобі може й лінь пошукати додатковий матеріал, то для дітей ти зобов'язаний щось знайти, підібрати матеріал, підготувати щось. Відповідно, ти сам зацікавлений подивитися, розібрати позицію досконально, вивчити і це навіть дає свої плоди.

– Яке завдання собі ставили в класичній програмі Кубку України, де Вам вдалося посісти перше місце?

– Основним завданням, яке переслідував на цьому турнірі, було пробитися до фінальної частини чемпіонату України, тобто зайняти призове місце. Не було мети виграти перше місце, але хотілося добре зіграти і принести команді Запорізької області залікові очки. На жаль, команда зіграла не так як хотілося б, трошки підвів Богдан Панченков. Мені ж вдалося повторити торішній результат – я дуже задоволений.

– В фінальній частині чемпіонату країни яку ставите мету?

– В фіналі хотілося б хоч якусь конкуренцію створити Юрію Анікєєву (міжнародний гросмейстер – прим. автора), тому що він зараз всіх розриває і на 100-клітинноій і на 64-клітинній дошках. Зараз багато дебютів введено, тому є шанс підучити, підробити і застосувати їх.

– Ставите завдання – стати чемпіоном України!

– Звичайно, моя мета – стати чемпіоном України, оскільки ця планка мною ще не підкорена.

– Бажаю Вам успіху в сьогоднішньому турнірі зі швидких шашок, в завтрашньому бліці, і в фіналі чемпіонату України. Також хотілося б побажати успіхів і Вашим вихованцям, які, сподіваюся, в найближчому часі зможуть підняти рівень своєї майстерності і продемонструвати клас гри.

– Дякую.

Розмову вів Віталій Попруга